Консультація дитячого ортопеда-травматолога

Що лікують дитячі ортопеди?

Дитячий ортопед займається лікуванням широкого спектру патологій опорно-рухового апарату, як вроджених, так і набутих.
Лікарі стикаються з такими вродженими порушеннями розвитку верхніх кінцівок:

• синдактилія – повне або часткове зрощення пальців внаслідок генетичної аномалії. Захворювання діагностується безпосередньо в пологовому будинку, не піддається медикаментозному лікуванню і вимагає хірургічного втручання;
• полідактилія – спадкова аномалія, що виражається у збільшенні кількості пальців рук;
• хвороба Шпренгеля або неправильне (високе) положення плеча – характеризується неправильною формою однієї з лопаток: вона стає коротшою і ширшою, що призводить до постійного вимушеного піднятого положення плеча;
• рукавість – кисть відхилена від ліктьової кістки під неправильним кутом, що може бути пов’язано як з патологією самих кісток, так і з аномальною будовою сухожиль.

Також дитячі ортопеди займаються лікуванням вроджених аномалій розвитку нижніх кінцівок. Одним з найпоширеніших є дисплазія тазостегнового суглоба. Захворювання проявляється у вигляді повного або часткового розтягнення зв’язок стегна внаслідок його неправильного внутрішньоутробного формування.
Вроджені ортопедичні патології пов’язані з порушенням ембріонального розвитку плода, на яке впливає погана генетика або важкі захворювання матері під час вагітності. Родова травма може призвести до проблем опорно-рухового апарату у дітей.
Серед інших часто зустрічаються захворювань, з якими стикається дитячий ортопед:

• клишоногість – деформація стопи, внаслідок якої вона відхиляється від напрямку гомілки і розташовується до неї під неправильним кутом. При цьому п’ята хворого повертається всередину або назовні. Аномалія відноситься до вроджених і досить піддається лікуванню;
• сколіоз – викривлення хребта, викликане структурними дефектами кісток, травмою або іншими причинами. Проявляється у вигляді сутулості, асиметричного розташування лопаток і ребер, обмеження рухів тіла;
• остеохондроз – порушення будови міжхребцевих дисків, що призводить до їх деформації та зниження функціональності. Захворювання вражає різні відділи хребта, в залежності від цього змінюються його симптоми. Пацієнт скаржиться на біль у спині, грудях або шиї, страждає від обмеження рухливості;
• артрит – запалення суглобів, найчастіше інфекційне в дитячому віці. Уражена ділянка запалюється і болить, суглоб втрачає рухливість;
• кривосея – захворювання, що характеризується вимушеним нахиленим положенням голови хворого. Виникає внаслідок скорочення м’язів шиї або деформації скелета;
• плоскостопість – деформація стопи з опущеним склепінням. Захворювання може бути вродженим або набутим і поділяється на кілька ступенів залежно від тяжкості патології.

Небезпека будь-яких захворювань опорно-рухового апарату полягає в тому, що неправильне формування скелета призводить до порушення положення внутрішніх органів відносно один одного, їх здавлення і недостатнього живлення. При плоскостопості у дитини збільшується навантаження на колінні і тазостегнові суглоби, вони стають більш вразливими до травм, швидше зношуються.
При викривленні хребта зменшується об’єм грудної та черевної порожнини, погіршується живлення спинного та головного мозку. Розвиваються супутні симптоми: у дитини часто болить голова, погіршується концентрація і уважність, може знижуватися слух і зір. Тому так важливо вчасно діагностувати та лікувати захворювання опорно-рухового апарату.
Багато захворювань опорно-рухового апарату добре піддаються лікуванню в ранньому віці. Це пов’язано з особливістю дитячого скелета: він більш рухливий і гнучкий. Тому регулярне виконання спеціальних вправ і суворе дотримання рекомендацій ортопеда дозволяє повністю позбутися порушень або значною мірою компенсувати їх.
Також до дитячих ортопедів часто звертаються з травмами: переломами кісток, розтягненнями, розривами зв’язок і сухожиль. Їх симптоми:

• обмеження рухливості пошкодженої кінцівки (або суглоба). При спробі руху виникає різкий біль;
• зміна кольору шкіри в місці пошкодження – шкіра може червоніти або синіти, часто утворюється гематома;
• пухлина і припухлість в області пошкодження, можливо, з локальним підвищенням температури.

При виявленні цих симптомів необхідно викликати швидку допомогу.

Що перевіряє дитячий ортопед?

Огляд у дитячого ортопеда проводиться в присутності батьків або осіб, які їх замінюють. У дітей до року лікар оглядає:

• форма і положення голови. Дитина повинна вільно обертати головою. Якщо цього не відбувається, ортопед може діагностувати так званий «звичний поворот голови», який у майбутньому може призвести до деформації черепа;
• хребет і грудна клітка. Для оцінки осі хребта лікар ставить дитину в різні положення, що дозволяють виявити зміщення хребта;
• розміри кінцівок і симетрія згинів рук і ніг. Якщо кількість складок різна або вони розташовані нерівномірно, це може свідчити про порушення у формуванні скелета.

При обстеженні дитини старше 1 року процедура може змінюватися. Ортопед перевіряє м’язовий тонус, рухливість суглобів – діти не повинні відчувати дискомфорту під час руху. При виявленні лікарем будь-яких відхилень від анатомічної норми розвитку для певного віку призначаються додаткові дослідження.
У дитячій ортопедії найбільш ефективними є такі обстеження:

• загальні аналізи сечі та крові. Вони свідчать про наявність запальних процесів та інфекцій, які можуть провокувати захворювання опорно-рухового апарату;
• рентгенівський знімок. В основному використовується для виявлення пошкоджень кісток і суглобів, але також є орієнтовною процедурою при підозрі на остеопороз, пухлини кісток і хрящів, некроз;
• УЗД. Дозволяє оцінити стан і структуру зв’язок, сухожиль і навколишніх м’яких тканин.

Всі призначені процедури безболісні та безпечні для організму дитини. За їх результатами лікар ставить діагноз, визначає причини і тяжкість патологій, підбирає ефективне лікування.
Для відновлення здоров’я опорно-рухового апарату можна використовувати:

• медикаментозна терапія – спрямована на зняття больового синдрому, поліпшення живлення клітин кісткової і хрящової тканини;
• фізіопроцедури – місцево впливають на уражену ділянку (суглоб або зв’язку), прискорюють регенерацію тканин, зменшують біль і набряк;
• лікувальна фізична культура (ЛФК) – дозволяє виправити порушення скелета за рахунок формування міцного м’язового корсету;
• малоінвазивні операції – виконуються за показаннями, не зачіпають здорові тканини, в результаті чого період відновлення значно скорочується.

Після одужання ортопед підбирає відповідну профілактику. Хороших результатів можна досягти завдяки регулярним помірним фізичним навантаженням, прийому вітамінних комплексів.

Лікар-ортопед-травматолог дитячий – Забєлін Юрій Вікторович